Працююча жінка завжди прагне осягнути неосяжне: бути ідеальною матір’ю і одночасно робити успішну кар’єру. Фактично вона працює у дві зміни – в офісі і вдома. Думаю, всім мамам, які роблять кар’єру це відчуття добре знайоме. Але не варто намагатися бути ідеальною. І це найважливіше, про що ви повинні пам’ятати. А ще не сприймайте дитинство дитини як початок марафону, фініш якого – вступ до університету. Безумовно, ви хочете, щоб ваші діти були успішними, але не намагайтеся вечорами після роботи змусити дитину семимильними кроками проходити природні етапи розвитку. Наприклад, читати і писати дитину не вчіть, якщо вона ще не виявляє інтересу до цього. Набагато важливіше до школи прищепити малюкові такі навички, як концентрація уваги, товариськість і самоконтроль. По-перше, це не вимагає якогось спеціально відведеного часу, а є просто невід’ємною частиною процесу виховання. А, по-друге, саме ці здібності, а не вміння в три роки рахувати до ста і назад, створюють міцну базу для успіхів дитини в навчанні. Це перше правило для працюючих мам.
Правило друге: у вас завжди повиненне бути власне джерело доходу. Навіть у самому вдалому шлюбі з забезпеченим і люблячим чоловіком жінка повинна замислюватися: «А що якщо одного разу все завалиться?» У жінки має бути професія, робота чи будь-яке інше стабільне джерело доходу просто про всяк випадок. Це надзвичайно важливо, і насамперед, для дитини. Сучасні жінки виходять на роботу після пологів, бо хотять точно знати, що зможуть забезпечити дитину всім необхідним, якщо раптом доведеться виховувати дитину самій. Ця позиція надзвичайно прагматична і вона дуже допомагає в житті.
Правило третє: не можна присвячувати все своє життя дитині.
Материнська турбота про дітей – відмінна ілюстрація принципу нескінченності. Ми завжди будемо намагатися допомогти. Це така добровільна вічна жертва. Але підтримки балансу в сім’ї вкрай важливо, щоб якась частина життя була тільки вашою, належала тільки вам. Це може бути і робота, і будь-яке ваше захоплення, і спілкування з друзями, – що завгодно. Якщо ви присвячуєте весь свій час дитині, якщо ваш світ обертається навколо неї, це дуже шкідливо і навіть небезпечно, в першу чергу, для дитини.
Четверте правило можна сформулювати так: час від часу віддаляючись від дитини, ви стаєте кращою матір’ю.
Якщо дитина звикне, що ви весь час поруч з нею, весь час контролюєте те, що вона робить, і проживаєте разом з нею кожну секунду, вона не навчиться самостійності. Більше того, вона не навчиться бути уважною до інших людей, помічати їх потреби, не навчиться співпереживати. Час від часу віддаляючись від дитини, ви надає їй неоціненну послугу.
Дуже важливо розуміти, що це не якась радикальна позиція. Це ні в якому разі не заклик негайно кинути все, займатися тільки собою і забути про дитину. Мова про те, щоб спокійно визнати: якщо ви проводите весь час разом з кимось – неважливо, наскільки ви обожнюєте один одного, – ви рано чи пізно почнете один одного дратувати. І це ж стосується не тільки вас, це в тій же мірі відноситься і до вашої дитини. Короткі розлуки вносять у стосунки свіжість! Це завжди новий досвід та враження, це ковток гірського повітря, джерело енергії. І це необхідна умова для міцності будь-яких людських стосунків, у тому числі стосунків матері і дитини.
Правило п’яте: забудьте про почуття провини.
Немає ніякого сенсу відчувати почуття провини перед дитиною за те, що ви працюєте. Це абсолютно деструктивне почуття, яке все одно нічого не змінить. У вас все одно не з’явиться більше часу на спілкування з малюком. Головне, що ви можете зробити, – це по-справжньому бути з дитиною, коли ви вільні. Не просто бути присутньою на прогулянці, базікаючи по телефону з подругою, а дійсно проводити час з дитиною. Ви не повинні весь час турбуватися про малюка, коли ви на роботі, не повинні картати себе за те, що ви не тільки мама, але і колега, подруга, дружина. Єдине, що ви, мабуть, винні своїй дитині, коли ви поруч з нею, – це бути спокійною і бути по-спражньому зацікавленою її діяльністю.
А ще виховуйте у своїх дітях терпіння. Це своєрідний м’яз, який можна і потрібно тренувати, причому з самого раннього віку. Не схоплюватися з-за столу, якщо ви працюєте, а дитина просить подивитися, яку вежу з кубиків вона побудувала. М’яко поясніть малюкові, що ви робите, і попросіть трохи почекати. Спочатку він почекає кілька секунд, але потім і хвилин. Він навчиться розважати себе сам під час очікування і справлятися зі своїм розчаруванням. Для дитини ця навичка життєво необхідна,так вона дізнається, що не є центром всесвіту, і навчиться дорослішати.
Правило шосте: не ставайте “мамою-таксі”
Це правило безпосередньо пов’язане з попереднім. Не прагніть компенсувати дітям власну відсутність величезною кількістю гуртків та розвиваючих занять. Вибираючи позашкільні заняття для дітей, завжди зважуюйте, як це вплине на якість їхнього власного життя. Дітям подібна жертовність абсолютно ні до чого. Звичайно, дитині корисно ходити в басейн чи на уроки музики, але у них неодмінно має залишатися час на самостійні ігри вдома. Зайва психологічне і фізичне навантаження піде дитині на шкоду.
Правило сьоме: у стосунках батьків є частина, в якій дитина участі не бере
Ніколи не забувайте: в основі сім’ї – подружня пара. Завжди знаходьте час, щоб побути з чоловіком удвох. Батьківський простір належить дитині тільки перші три місяці. У цей час дитина може спати в одній кімнаті з батьками і навіть в їх ліжку. Але потім малюка привчають спати в своєму ліжечку і в своїй кімнаті. Ваша подружня спальня повинна стати тим місцем, яке належить тільки вам двом. Діти не можуть входити до батьків, коли їм заманеться. Дитина повинна точно знати – у батьків є частина життя, в якій він не приймає участі.
Правило восьме: не вимагайте від чоловіка рівноправної участі в домашніх справах і догляді за дітьми.
Навіть якщо ви працюєте стільки ж, скільки ваш чоловік (і навіть якщо ви працюєте більше), не вимагайте, щоб він приділяв дому і дітям стільки ж часу, скільки ви. Нічого, крім невдоволення і роздратування, це не викличе.Звичайно, багато хто з жінок із задоволенням поклали б на чоловіків більше турбот по дому, але багато мам давно погодилися з нерівноправністю в розподілі обов’язків. І це здорово полегшує їм життя. Загальна гармонія у стосунках куди важливіша рівності в правах.
Це не означає, що чоловіки не роблять нічого. Просто конфліктів у сім’ї буде менше, якщо у кожного є свої обов’язки по дому, нехай і нерівнозначні за витратами сил і часу. Не вимагайте від чоловіка більше, ніж він готовий зробити для вас.
Правило дев’яте: вечір – час дорослих, а один вихідний на місяць – ваш “медовий вікенд”
Раз на місяць звільніть вихідні тільки для себе. Ні робота, ні діти в цьому участі не беруть. Відкладіть справи, відішліть дітей до бабусь і дідусів, відвезіть малюків з нянею за місто або їдьте за місто самі. Валятеся в ліжку, відсипайся, снідайте довго і з задоволенням, дивіться кіно … дозвольте собі розслабитися і нічого не робити. І найголовніше, не відчувайте з цього приводу жодних докорів сумління. Це абсолютно природне і нормальне проведення часу навіть для дуже люблячих батьків. Запорука щасливої сім’ї – щасливі і люблячі батьки. Щиро поясніть це своїм дітям – вони зрозуміють.
Правило десяте: бос – це ви.
Це найскладніше правило виховання. Усвідомити, що рішення приймаєте ви. Ви босс але не диктатор. Ви даєте дітям багато свободи там, де це можливо, враховуєте їхні думки й прислухаєтеся до їхніх бажань, але рішення приймаєте ви.
Пам’ятайте про це. На вершині вашої власної сімейної піраміди саме ви. Не діти, не ваші батьки, не вчителі і не няні. Командуєте парадом ви і тільки ви.
Звичайно, це складно. Це щоденна боротьба. Це допомагає дітям краще розвиватися в межах чітко встановлених меж. Вони відчувають себе набагато більш впевнено і спокійно, коли знають, що за штурвалом стоїть дорослий. Навчіться в ключові моменти строго і впевнено говорити «ні». Навчіться спокійно, але твердо говорити дітям, що ви зараз будете робити. Ви відразу зрозумієте, коли у вас вийде, – самі відчуєте себе босом.